28.07.2014, 12:32
|
#36
|
Сообщений: 1,924
Очки репутации: 16,842
Пол:
Регистрация: 13.10.2011
Получено "спасибо": 1,221
|
Я не голосував за Петра Порошенко. Він мені не подобається, як людина. Але це - наш Президент.
Я бачу, що багато кроків, які він робить, правильні. І так, ми всі піддаємося емоціям, але на те і Президент у нас один, щоб заспокоювати «буйні голови». Його шахові політичні розрахунки поки що приносять йому вигоду, але смертей вже занадто багато, а грошей занадто мало. При всій акуратності і обережності Петру Порошенко потрібно зробити вибір - або домовитися з Росією, або її зламати.
Правда, останній тиждень панове політики з його подачі почали ділити свої «пасочки», які нікому з простих громадян не цікаві, в той час, як мета Президента - сформувати лояльний до себе парламент і свій власний уряд. Країну ж від цього лише лихоманить.
В Україні головних тем дві - економіка та війна. З економікою просто - долар росте через Донбас та політичну кризи, гаряча вода стає дефіцитом у більшості регіонів (навіть столичні райони аж до жовтня залишилися без сучасних зручностей), а ціни невблаганно повзуть вгору. Але набагато болісніша - мобілізація.
В Україні розгортається вже третя за рахунком хвиля мобілізації, четверта буде оголошена вже (за логікою військових і раціонального мислення) при вступі в повномасштабну, справжню, відкриту війну. Зараз закликають приблизно 70 тисяч осіб.
Насправді для 45-мільйонної країни це порівняно небагато. Але, враховуючи роздуті свого часу штати міліції, прокуратури, СБУ, податкової міліції та інших силових органів, незрозуміло, чому їх не чіпають, а набирають і відправляють «гарматне м'ясо»?
На вихідних вбили мера Кременчука. Міліція не вберегла. Стріляли з гранатомета в мера Львова. Міліція не встежила. Питання - так навіщо нам у містах 350 тисяч міліціянтів? Нехай їдуть битися з російськими найманцями.
Або, приміром, усілякі спецвійська, податкові спецпідрозділу і внутрішні війська СБУ та інші служби - що, вони нам дуже потрібні? Або вони так допомагають зберегти порядок в країні? Ні, крім залякування бізнесу і «проїдання» бюджетних грошей вони нічого не роблять. Так вперед, десятки тисяч навчених і озброєних бійців - на фронт, проти росіян і «Градів».
У моєї куми чоловіка призвали на фронт. Він повернувся один із взводу, контужений міною. Знаєте, що тепер з ним? Його тягають по прокуратурах, мовляв, він - російський шпигун. А те, що зрадники є в наших збройних силах і здають наших хлопців терористам - про це прокуратура мовчить.
Або знайомого, 47-річного дядька, який переніс два інфаркти, закликають на фронт зв'язківцем. Звичайно, ось саме він, годувальник і бізнесмен, не потрібен країні і родині, а орава бійців спецназу, пресуюча бабок на базарах і зеків у в'язницях - ось без них ми ніяк, ага.
А 22-річний хлопець, тільки що закінчив політехнічний інститут, якого оформляють по биріку, і відправляють, необстріляного, туди, де трупи валяються на вулицях і розкладаються, на передову. Його там вбивають через тиждень. Зате взводи податкової міліції в цей час опечатують склади, зате десятки автобусів Нацгвардії охороняють Верховну Раду.
Військові та цивільні начальники навіть не можуть назвати кількість загиблих - їх сотні, а то й тисячі. При всьому цьому діти великих начальників і вищих чиновників відмінно себе почувають і навіть не думають, що десь гинуть їхні товариші і однолітки.
Ось це дуже сумно. Ми розуміємо, що хлопці, які вже там, які захищають нашу землю і борються з терористами, мають відпочити. Але я не готовий зустрічати брата в цинковій труні лише тому, що так вирішив великий дядько, обмінявши відпочинок свого сина в Швейцарії на життя мого близького людини.
І при цьому всьому політикани розвалюють коаліції, примушують до відставки уряд, ввергають країну у вир виборів і популізму, доводять фінансову систему до дефолту, сприяють зростанню злочинності. Скажіть, кому це вигідно?

|
|
__________________
Пролітаю над гніздом зозульки...
|
|
|